УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ПІСНІ ПРО КОХАННЯ

ЧОРНІЇ БРОВИ, КАРІЇ ОЧІ

Чорнії брови, карії очі,
Темні,  як нічка, ясні, як день!
Ой очі, очі, очі дівочі,
Де ж ви навчились зводить людей?

Вас і немає, а ви мов тута,
Світите в душу, як дві зорі.
Чи в вас улита якась отрута,
Чи, може, справді ви знахарі?

Чорнії брови - стрічки шовкові,
Все б тільки вами я любувавсь-
Карії очі, очі дівочі,
Все б тільки я дивився на вас.

Чорнії брови, карії очі!
Страшно дивиться підчас на вас:
Не будеш спати ні  вдень, ні  вночі,
Все будеш думать, очі, про вас.

ЇХАВ КОЗАК ЗА ДУНАЙ

 
Їхав козак за Дунай,
Сказав:  "Дівчино, прощай!
Ти, конику вороненький,
Неси та гуляй!"

"Постій, постій, козаче,
Твоя дівчина плаче,
Як ти мене покидаєш,-
Тільки подумай!"

"Білих ручок не ламай,
Ясних очок не стирай,
Мене з війни зі славою
К собі ожидай!"

"Не хочу я нікого,
Тільки тебе одного,
Ти будь здоров, мій миленький,
А все пропадай!"

МІСЯЦЬ НА НЕБІ

Місяць на небі, зіроньки сяють.
Тихо по морю човен пливе. 
В човні дівчина пісню співає, 
А козак чує, серденько мре.

Пісня та мила, пісня та люба,
Все про кохання, все про любов, 
Як ми любились та й розійшлися,
Тепер зійшлися навіки знов.

Ой   очі, очі, очі   дівочі, 
Темні, як нічка, ясні, як день.
Ви ж мені, очі, вік вкоротили, 
Де ж ви навчились зводить людей?

НІЧ ЯКА МІСЯЧНА, ЯСНАЯ, ЗОРЯНА

Ніч яка місячна, ясная, зоряна,
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена, 
Хоч на хвилиночку в гай!

Сядем укупочці тут під калиною, 
І над панами я пан! 
Глянь, моя рибонько,—
Срібною хвилею стелиться в полі туман.

Став ніби чарівний,промінням всипаний, 
Чи загадався, чи спить?
Ген на стрункій та високій осичині 
Листя пестливо тремтить.

Небо глибоке засіяне зорями,
Що то за божа краса! 
Зірки он миготять попід тополями — 
Так одбиває роса. 

Ти не лякайся, що свої ніженьки 
Вмочиш в холодну росу,
Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько, 
Тепло — ні  вітру,  ні хмар, 
Я тебе пригорну до свого серденька,
А воно палке,  як жар.

ОДНА ГОРА ВИСОКАЯ

Одна гора високая,
А другая низька... 
Одна мила далекая, 
А другая близька.

У цієї близенької — 
Воли та корови,
А в тієї далекої - 
Та чорнії брови.

У цієї близенької 
Воли поздихають,
А в тієї далекої 
Брівки не злиняють.

У цієї близенької — 
Рушник на кілочку,
А в тієї далекої — 
Брови на шнурочку.

Ой я цюю близенькую 
Людям подарую,
А до тої далекої 
Пішки помандрую!

ОЙ ДІВЧИНО, ШУМИТЬ ГАЙ

"Ой дівчино, шумить гай,
Кого любиш - забувай, забувай
Ой дівчино, шумить гай,
Кого любиш - забувай!"

«Нехай шумить, ще й гуде,
Кого люблю — мій буде,мій буде. 
Нехай шумить, ще й гуде.
Кого люблю — мій буде!»

«Ой дівчино, серце моє,
Чи підеш ти за мене, за мене?
Ой дівчино, серце моє,
Чи підеш ти за мене?»

«Не піду я за тебе:
Нема хати у тебе, у тебе
Не піду я за тебе:
Нема хати у тебе».

«Підем, серце, в чужую.
Поки свою збудую, збудую.
Підем, серце, в чужую,
Поки свою збудую».

«Постав хату з лободи,
А а чужую не веди, не веди. 
Постав хату з лободи, 
А в чужую не веди.

Чужа хата такая.
Як свекруха лихая, лихая. 
Чужа хата такая,
Як свекруха лихая.

Хоч не лає, так бурчить,
А все ж вона не мовчить, не мовчить.
Хоч не лає, так бурчить,
А все ж вона не мовчить».

ОЙ У ВИШНЕВОМУ САДОЧКУ

Ой, у вишневому садочку,
Там соловейко щебетав,

Віть-віть-віть,
тьсх-тьох-тьох,
А-я-я. ох-ох-ох, 
Там соловейко щебетав.

Ой у зеленому садочку
Козак дівчину увіщав. 

Віть-віть-віть,
тьох-тьох-тьох,
А-я-я. ох-ох-ох, 
Козак дівчину увіщав. 

«Ой ти, дівчино чорноброва, 
А чи підеш ти за мене? 

Віть-віть-віть,
тьсх-тьох-тьох,
А-я-я. ох-ох-ох, 
А чи підеш ти за мене? 

«Моя матуся тебе знає,
Ти той козак, що все гуляє

Віть-віть-віть,
тьсх-тьох-тьох,
А-я-я. ох-ох-ох, 
Ти той козак, що все гуляє

«А я матусі не злякаюсь, 
Якщо з тобою покохаюсь. 

Віть-віть-віть,
тьсх-тьох-тьох,
А-я-я. ох-ох-ох, 
Якщо з тобою покохаюсь. 

ПЛИВЕ ЩУКА

Пливе щука з Кременчука, 
Пливе собі стиха;
Хто не знає закохання, 
Той не знає лиха.

Пливе щука з Кременчука, 
Луска на їй сяє; 
Хто не знає закохання, 
Той щастя не має.

ПОВІЙ, ВІТРЕ НА ВКРАЇНУ

Повій, вітре на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув карі очі,
Повій, вітре, опівночі.

Міні горами там долина, 
Н тій долині єсть хатина,
Н тій хатині —дівчинонька, 
Дівчинонька-голубонька.

Повій, вітре, тишком-нишком 
Над  рум'яним, білим личком, 
Над тим личком нахилися, 
Чи спить мила, подивися!

Чи спить мила, чи збудилась, 
Спитай її, з ким любилась, 
З ким любилась і кохалась
 І кохати присягалась.

Як заб'ється в ній серденько,
Як зітхне вона тяженько,
Як заплачуть карі очі — 
Вертай, вітре, опівночі.

А як мене позабула 
І  другого пригорнула — 
То розвійся край долини,
Не вертайся з України

СОНЦЕ НИЗЕНЬКО

Сонце низенько, вечір близенько, 
Спішу до тебе, лечу до тебе, 
Моє серденько! (2)

Ти ж обіцялась мене вік любити,
Ні з ким не знатись, від усіх цуратись,
А для мене жити! (2)

Ой як я прийду, тебе не застану,— 
Згорну рученвки, згорну біленькі
 Та й нежив я стану! (2)

У СУСІДА ХАТА БІЛА

У сусіда хата біла,
Усусіда жінка мила,
А у мене ні хатинки.
Нема щастя, нема жінки

Є у мене сусідонька-
Люба, мила дівчинонька,
Та не знаю, що робить,
Бо боюсь туда ходить.
     

Сідлай хлопче, вороного,
А собі бери другого,
Та поїдем погуляєм,
У сусіда побуваєм!
     

"Будь здорова, сусідонько,
Люба, мила, дівчинонько,
Ой чка ж ти гарнесенька,
Як сніжочок, білесенька!

«Годі, годі жартувати,
Ось іде і стара мати!»
«Ой здорова будь, матусю, 
Я приїхав по Ганнусю!

Ой здорова будь, матусю,
Я приїхав по Ганнусю.
Хочу буть тобі ріднею.
Ти будь ненькою моєю!»

ЦВІТЕ ТЕРЕН

Цвітк терен, цвіте терен,
А цвіт опадає.
Хто в любові не знається,
Той горя не знає.

А я, молода дівчина,
Та й горя зазнала,
вечероньки  недоїла,
Нічки недоспала.

Ой візьму я креселечко,
Сяду край віконця,
А ще очі не дрімали,
А вже сходить сонце.

Хоч дрімайте, не дрімайте — 
Не будете спати,
Десь поїхав мій миленький 
Іншої шукати.